Кастрація та стерилізація собак – коли це дійсно необхідно

Добрий день. Ми вирішили спробувати новий вид публікацій у нашому блозі – це інтерв’ю. Причому почати ми вирішили з місця в кар’єр і поговорити про дуже делікатну тему, яка турбує багатьох власників кобелів – каструвати собаку чи ні.

В якості експерта виступить професійний лікар-ветеринар з багаторічним стажем – Льодін Олексій Володимирович.

Льодін Олексій Володимирович – чудовий ветеринарний лікар, який першим в Україні став використовувати епідуральну та інгаляційну анестезію. Є головним лікарем чотирьох клінік Зоолюкс і чудова людина. Ми попросили Олексія Володимировича дати відповіді на кілька запитань, які нас цікавлять, щодо кастрації та стерилізації тварин.

• Почнемо з найпоширенішого запитання. Чи змінюється поведінка собаки або кішки після стерилізації або кастрації? А також як впливають гормони на організм тварини?

Поведінку тварини, її характер, звички, реакцію на ту чи іншу подію загалом можна назвати соціальними проявами характеру. Це, наприклад, товариськість, або, навпаки, неконтактність тварини, домінування в сім’ї, або, навпаки, легке підпорядкування будь-якому лідеру в сім’ї (зграї). Звичайно, на цю картину можуть впливати і будь-які прояви, пов’язані з дією статевих гормонів, – підвищена агресія до оточуючих самки, яка годує, відмова від їжі та постійне занепокоєння самця за наявності самки в тічці та багато іншого…

Кастрація/стерилізація прибирає тільки статеві прояви, жодним чином не зачіпаючи соціальні. Багато власників дуже турбуються, що стерилізована кішка не буде ловити мишей, кастрованого кота будуть ображати всі коти в окрузі. Але насправді це не так – мисливський інстинкт, інстинкт охорони своєї території це все не статеві прояви, а соціальні. Як правило, не змінюється характер – злі кішки, на жаль, і залишаються злими, а добрі собаки добрими.

Дуже часто власники запитують – що зміниться після операції. Іноді не завжди просто визначити, той чи інший прояв є соціальним чи статевим проявом, особливо для псів. Однозначно статеві прояви, тобто ті, що зникнуть після операції, – специфічний запах сечі в котів, тужливі крики, що мають закликати самку, зміни в поведінці, характерні пози під час тічок у кішок. Швидше за все кіт перестане мітити (але потрібно розуміти, що мітки кота це може бути і прояв соціальної девіанти, а може бути ознаками захворювань нижніх сечовивідних шляхів).

У собак важче диференціювати статеву домінанту поведінки від соціальної, оскільки це зграйна тварина. Спроби домінувати, охороняти свою територію не залежать від наявності статевих залоз. Тобто пес, який задирався до всіх собак підряд, найімовірніше, після операції поводитиметься так само.

У самок, особливо у сук все простіше і можливо передбачити, який характер у неї буде після операції. Період анеструса (період спокою яєчників, період між двома тічками) гормонально буде відповідати самці після стерилізації (і там і там яєчники не виділяють гормони в кров). Тому для самок поведінка після операції буде такою ж, як у періоді між тічками.

Із самцями не так просто прогнозувати – сім’яники (статеві залози) функціонують постійно, виділяючи в кров гормони, перерв у їхній роботі не буває. Але тут допомагає аналіз поведінки тварини, і диференціація між статевими та соціальними проявами.

• Які є ризики щодо онкозахворювань? Чи є дані про зменшення ймовірності захворювання якщо стерилізувати?

  Існує статистично доведена ймовірність виникнення раку молочної залози у самок котів і собак. Так, якщо провести стерилізацію до першої-другої тічки, ймовірність розвитку пухлин молочних залоз становить, за різними джерелами 0,5-2%. Проведення видалення яєчників після другої тічки практично не знижує ризик ракового захворювання молочних залоз і становить 20-40%, так само як і в нестерилізованих тварин.

• Які є мінуси від стерилізації? Може, є якісь особливості щодо порід, яким краще робити операції в певному віці або не робити з якихось особливостей породи…

На жаль, стерилізація/кастрація має деякі віддалені наслідки. Вони досить рідко зустрічаються, але власники тварин зобов’язані знати про них.

Один з таких станів, це нетримання сечі у стерилізованих сук. Виникає ця патологія через досить тривалий проміжок після операції (найчастіше через багато місяців-років). Пов’язано це з тим, що на тонус (силу стиснення) сфінктера сечового міхура самок незначною мірою, але все-таки впливають естрогени (статеві гормони тічки). За їхньої відсутності може змінитися структура сфінктера, що й призводить до мимовільного (під час сну, або при різких рухах) виділення незначної кількості сечі. Ця патологія трапляється й у людей (літні жінки після клімаксу). Схильні до неї суки вагою понад 20-25 кілограмів, до того ж, що більша вага собаки, то ймовірність виникнення цієї патології більша (тому в групі ризику перебувають самки великих порід – доги, кавказькі та середньоазіатські вівчарки, ньюфауленди, сербернари, бурбулі, мастифи….). У дрібніших порід ця патологія не зустрічається, за винятком самок французьких бульдогів. Ризик виникнення цієї патології не залежить від способу операції, часу її проведення або способу анестезії. Під час першої тічки виділення естрогенів сприяє появі “складчастості” сфінктера уретри, тому породам групи ризику рекомендується проводити стерилізацію після першої тічки. Якщо цей стан виникає, це не є вироком для собаки – це захворювання дуже добре піддається лікуванню препаратами (які підвищують тонус сфінктера) або хірургічним способом (формування штучного сфінктера уретри).

У кішок це захворювання не зустрічається.

У великих порід також незначно збільшується ризик розвитку дисплазії суглобів і розриву передньої хрестоподібної зв’язки, але найімовірніше це пов’язано не з самою операцією, а з надлишковим набором ваги за малорухливого способу життя у деяких особин.

• У який період краще проводити операцію і чому саме так?

Статевий цикл сук є певним чином унікальним, з кількох причин. Для того, щоб відповісти на це запитання, необхідно трошки згадати фізіологію статевого циклу сук:

-стадія еструсу (охоти) – виділення статевих гормонів, прояви симптомів тічки, овуляція яйцеклітин

– стадія діеструсу – вагітність. Специфічною відмінністю сук є той факт, що стадія діеструса буде незалежно від того, відбулася в’язка і запліднення чи ні – гормональний фон у невагітній і вагітній суці практично ідентичний. Перед пологами, наприкінці діеструса, відбувається дуже різке зниження прогестерону – “гормону вагітності”, що спричиняє пологи та виділення пролактину, гормону, який спричиняє лактацію (утворення молока) і зміни в поведінці сук (материнський інстинкт). Саме цією особливістю зумовлена т.зв. “помилкова щенність”

– стадія анеструсу – “мовчання” яєчників. У цій стадії гормональний фон стерилізованої і нестерилізованої суки буде практично однаковий.

Цим і пояснюється, чому найкраще проводити стерилізацію на стадії анеструса, оскільки під час еструса (тічки) більш кровонаповнені органи, технічно складніше проводити операцію. Під час діеструсу (перші 2 місяці після тічки) проведення операції призведе до тих самих змін, що й пологи (або “хибні пологи”) – можуть виникнути симптоми “несправжньої щенячості”, які інколи проявляються вираженіше, ніж ті, що були раніше. Тому проведення операції одразу після тічки (протягом 2-х місяців) може спровокувати симптоми “несправжньої щенности”. Звичайно, вони більше не повторяться, бо не буде більше тічок, але це все одно може бути неприємним сюрпризом для власників.

Звісно, за необхідності операцію можна провести на будь-якій стадії статевого циклу (наприклад, після небажаної в’язки), але якщо є можливість, краще дочекатися стадії анеструсу.

У кішок, як правило, помилкової вагітності немає, тому їх стерилізують на будь-якій стадії статевого циклу.

• Кому треба стерилізувати собаку, а кому краще цього не робити?

На переконання більшості ветеринарних спеціалістів світу, заводчиків та інших спеціалістів, що опікуються здоров’ям та розведенням тварин, стерилізація/кастрація запобігає розвитку дуже небезпечних захворювань, що з великою часткою ймовірності можуть призвести до загибелі домашнього улюбленця.

Тому в усьому світі загальноприйнятим є вчасна (у молодому віці) стерилізація/кастрація тварин, адже це не лише дозволяє значно подовжити тривалість життя домашніх улюбленців, прибрати небажані прояви в поведінці тварини, а й так само і не допускає безконтрольного розмноження тварин. Адже досить часто власник не може встежити за своєю твариною під час тічки, що призводить до небажаної в’язки і появи цуценят і кошенят, яких дуже важко прилаштувати, і часто їх просто викидають на вулицю…

Звичайно, для племінних тварин, які використовуються заводчиками (брідерами), забезпечення потомством є одним з основних завдань. Така тварина, крім того, що вона є домашнім улюбленцем, обов’язково має дати потомство, яке буде продовжувати генетичну лінію породи. Але, коли така тварина виводиться з розведення (зазвичай через вік, зазвичай це 4-7 років) її також обов’язково стерилізують/каструють для профілактики захворювання статевої системи.

• Види наркозів – мета, час дії та безпека чи складнощі від цих маніпуляцій?

Будь-яка анестезія має відповідати трьом критеріям – знеболити, відключити свідомість (сон) і розслабляти скелетну мускулатуру. На жаль, досягти хорошого результату одним-єдиним препаратом неможливо, таких препаратів просто не існує в природі, тому адекватну анестезію проводять, використовуючи кілька компонентів. Для стерилізації та кастрації зазвичай використовують інгаляційну, або тотальну внутрішньовенну анестезію, що дає змогу повністю вимкнути свідомість, та епідуральну анестезію, яка блокує будь-які больові відчуття в ділянці, де проводять операцію. Така комбінація вважається найбезпечнішою, оскільки епідуральна анестезія не впливає на роботу серця і не пригнічує дію головного мозку, а дози системного анестетика потрібні набагато нижчі, ніж під час інших видів анестезії.

Більш докладно можна прочитати на нашому сайті http://zoolux.com.ua/clinic/hirurgiya/anesteziya-reanimatsiya

• Вихід після операції, активність собаки, особливість годування після операції тощо.

Якщо застосовується інгаляційна анестезія, або тотальна внутрішньовенна анестезія анестетиками ультракороткої дії в поєднанні з епідуральною анестезією, кішка або собака приходить до тями повністю протягом 30-60 хвилин, і після операції перебуває під наглядом лікарів 2-3 години. Власники забирають свого улюбленця повністю у свідомості, в такому ж стані, як і принесли. На цей момент усі препарати для наркозу вже вийшли з організму, і ризики виникнення будь-яких ускладнень прагнуть до нуля.

Для самок післяопераційний період залежить від способу, яким проводилася операція.

– Класична стерилізація передбачає накладення швів на шкіру, обов’язковий курс антибіотиків, собака або кішка має ходити в захисній попоні, щоб не травмувати шви. Зазвичай такі тварини відносно малорухливі 4-9 днів, оскільки цей спосіб операції вважається досить травматичним, і попона може сильно турбувати тварину. На 9-11 день після операції знімаються шви.

– Стерилізація з накладенням внутрішньошкірного (косметичного) шва – травматичність (розмір розрізу) такий самий, як і під час класичної, але не вимагає зняття швів і захисної попони.

– Лапароскопічна (ендоскопічна) операція – через 2 маленькі (3-8 мм, залежно від розміру собаки) або 1 (для кішки) розріз видаляють яєчники, і за необхідності роги матки. Шкіра склеюється клеєм. Антибіотиків, попон, зняття швів не потрібно. Через дуже незначну травматичність собака або кішка вже за кілька годин (до 12) почувається як і до операції.

Оскільки будь-яка анестезія теоретично може сприяти зниженню перистальтики кишківника протягом декількох днів, ми рекомендуємо перший час післяопераційні корми (напр. RoyalCanin convalescence або gastrointestinal), надалі корм для стерилізованих тварин.