Чому собаки люблять людей

Ми розуміємо собак краще, ніж ми думаємо. Ми не говоримо їхньою мовою тіла і не гавкаємо, що цілком нормально. Але ми можемо відрізнити нервовий гавкіт від загрозливого гарчання, щасливе привітання від сумного, або переляканого вигляду. А чи можете ви пригадати, який вигляд має щасливий птах чи сумний лев? Собаки самі нам показують щоб ми їх зрозуміли.

Як зароджувалася любов

Багато років у людей із собаками були симбіотичні стосунки – вони допомагали нам у полюванні, охороняли і пасли стада, а ми годували їх і давали тепле місце для сну. Акули і риби ремора живуть спільно за аналогічною схемою – ремора видаляють паразитів зі шкіри акули і харчуються залишками жертв акули. Але тут немає любові, чисто транзакційна угода. А ось люди і собаки обожнюють один одного.

Ніхто не знає скільки точно тривають наші стосунки. Згідно з розкопками, люди з собаками співіснують разом уже близько 15 тисяч років, але є деякі непідтверджені знахідки, вік яких перевищує цю цифру більш ніж удвічі.

Наукова причина

Ви, найімовірніше, не в курсі, але наш міжвидовий союз із хвостатими був сформований через маленьку генетичну випадковість. Собаки і вовки мають 99,9% своєї мітохондріальної ДНК – ДНК, що передається однією матір’ю, – що робить ці два види майже нерозрізнюваними. Але в іншому місці, в геномі є кілька генетичних відмінностей, які мають величезне значення. Зокрема, на шостій хромосомі дослідники виявили три гени, які кодують гіперсоціальність – і вони розташовані в тому самому місці, що й подібні гени, пов’язані з подібною дружністю у людей.

Наші предки підгодовували собак

Наші пращури не знали про гени, але вже тоді, вони віддавали перевагу «падальщикам» середнього розміру з довгими мордами, які були досить сміливими, щоб ближче підійти до звалищ і місць проживання людей. Наші «пра-пра-пра-пра» надавали більше допомоги – підгодовували і вкривали від холодів тільки тих собакоподібних створінь (хоч би який би вони тоді мали вигляд), які, ймовірно, несли «хороші» гени. Згодом їх стали називати собаками, а інших близьких родичів стали називати:

• вовками,
• шакалами,
• койотами
• дінго.

Коли люди припинили дикий спосіб життя, наш союз із собаками цілком міг розпастися. Але люди продовжували утримувати собак і давати їм їжу, дах, хоч і мало отримували натомість – стиль стосунків змінився на ментальному рівні. Собаки стали нашими членами сім’ї, аристократи включали собак у сімейні портрети. Нерідко, багаті диваки навіть вписують їх у заповіт і залишають великий спадок.

Собака є найчисленнішою наземною м’ясоїдною твариною на планеті після кішок, принаймні в районах, населених людьми. У всьому світі налічується близько 900 мільйонів собак. Єдиний вид – Canis lupus familiaris – розділився на сотні відібраних порід за розміром, темпераментом, забарвленням і привабливістю.

Те, що почалося як взаємовигідні стосунки між двома дуже різними видами, стало чимось дуже схожим на любов. Принаймні, так вважаємо ми, а що думаєте ви?