Ми дозволили шкіряним зробити це або як одомашнилися котики
Коти самі себе одомашнили, згідно з останніми дослідженнями ДНК
Розлогі дослідження котячих генів говорять про те, що вони залишалися здебільшого незмінними протягом тисячі років, навіть після їхнього одомашнення.
Згідно з дослідженнями, звичне смугасте забарвлення з’явилося тільки в середньовіччі.
Нове глобальне дослідження аналізу ДНК одомашнених кішок припускає, що кішки жили разом з людьми впродовж тисячі років у своїй споконвічній подобі, перш ніж були одомашнені. За весь цей час гени домашніх кішок не сильно змінилися порівняно з дикими, за винятком одного параметра – відмінні смуги і плями.
Вчені вивчили ДНК більш ніж 200 решток котів, включно зі зразками кісток 9 000 років, єгипетськими котячими муміями і сучасними дикими африканськими кішками. Було визначено дві основні лінії котів, які сприяли розвитку сучасних домашніх котячих, що опубліковано в Nature Ecology & Evolution.
Перші предки сучасних домашніх котів поширилися в Європі з південно-західної Азії ще в 4 400 р. до н.е. Ймовірно, кішки стали облаштовуватися поблизу фермерських громад у районі Родючого півмісяця, де у них склалися взаємовигідні відносини з людьми в ролі патруля гризунів.
Мишей і щурів приваблювали сільськогосподарські культури та інші побічні продукти, вироблені людськими цивілізаціями. Коти, ймовірно, слідували за популяціями гризунів і зі свого боку, часто облаштовувалися поблизу населених пунктів.
В результаті, доісторичні популяції людей, ймовірно, почали брати з собою своїх кішок у наземні та морські подорожі вздовж торгових шляхів для боротьби з гризунами.
Друга лінія домашніх кішок поширилася на Середземномор’ї і в більшій частині Старого Світу, починаючи приблизно з 1 500 р. до н.е. і пішла з африканських кішок, які переважали в Єгипті. Ці кішки, ймовірно, були більш привабливими для людей за рахунок своєї поведінки, наприклад, більш товариські та слухняні.
В результаті, доісторичні популяції людей, ймовірно, почали брати з собою своїх кішок у наземні та морські подорожі вздовж торгових шляхів для боротьби з гризунами.
Смугаста спадщина
За словами Оттоні, порівнювання ДНК кішок протягом всієї історії, дослідження фіксує, як тварини змінювалися, навіть до того як люди стали возити їх по всьому світу. Дивно, але не виявили істотних відмінностей у генетичному складі серед диких і домашніх кішок. Однією з небагатьох характеристик, доступних для їхнього поділу, було відзначено смугасте забарвлення, так зване – таббі.
Ген забарвлення таббі відносять до Османської імперії в південно-західній Азії, який потім і поширився в Європі та Африці. Однак таке забарвлення стало поширеним тільки у 18 столітті і почало асоціюватися з домашньою кішкою. У 19 столітті любителі кішок почали вибирати кішок з особливими рисами для створення химерних порід.
Чарівні котики
«Загалом, коти стали нашими домашніми компаньйонами, не надто змінившись», – каже еволюційна генетикиня та співавторка статті Єва-Марія Гейгель. Домашні кішки схожі на диких, але вони не одинаки і терпимі до людей та інших кішок. І хоч собаки були першим одомашненим видом, їх обрали для виконання певних завдань і вели відбір за певними ознаками, чого ніколи не було серед котячих представників. «Я думаю, що не було необхідності піддавати кішок процесу відбору, їх не треба змінювати. Вони чудові такі як вони є», – каже Гейгл.
Може й не всі згодні з досконалістю кішок, але вони є одними з найпопулярніших домашніх улюбленців у світі. У США живе 74 мільйони котів.
«Ми відкриваємо неймовірні речі про те, звідки вони прийшли, як сильно еволюціонували і який вплив вони чинять на людей», – каже Оттоні.
«Я думаю, що більше вивчень цього виду відкриє нам більше про процес їхнього одомашнення».
Кейсі Сміт.
Переклад Dog City
